Хочу поділитися з Вами історією своєї донечки Даринки. Народилась Даринка цілком здоровою дитиною. Розвивалась і росла, все було добре. Але коли їй виповнився 1 рік захворіла на отит.
Хворобу ми подолали, але стали помічати, що Даринка якось не так реагує на звуки. Пішли до лікаря лора. Звучали різні діагнози : «Не її ім`я, не підходить їй», «Вона ще маленька», «Все у вас добре, не придумуйте собі болячок». Даринка росла, але ми бачили, що вона не реагує на звуки. Поїхали ми до сурдолога, який нас обстежив, сказав, що справи погані і направив в Київ до інституту отоларингології.
Прийняла нас І.Ф.Срібняк. Там Дарину обстежили. Зробили КСВП. І вердикт лікарів був для нас шокуючим «глухота» (сенсоневральна втрата слуху). Все, що далі говорила лікар пам`ятаю як в тумані. «Глухота ваша не лікується. Купуйте СА і ставайте на державну чергу на імплант. Черга велика, але це єдиний шанс для вашої дитини». Їдучи додому передумала багато чого. Думки різні, а основна, що робити? Дитині 1рік і 3 місяці, а вона не чує і це на все життя. Що то за імплантація? Вже дома перечитали масу інформації.
Купили СА, але цього мало треба займатись з дитиною.
А як? Куди йти ? Кого питати? І почались наші пошуки. Фахівці кажуть, що ще маленька, приходьте в 3 роки. Інформацію шукали в інтернеті, радились з батьками, в кого такі діти. Відвідали багато семінарів. І ось перші довгоочікувані слова «ма-ма, ба, бах,тай". Так потихеньку ми йшли до своєї мети - навчити Дарину чути і говорити.
На державну чергу по імплантації ми і не надіялися, бо знали, що такі операції в нас в Україні роблять дуже мало. Але коли Дарині виповнилось 3 роки прийшов лист з інституту отоларингології в якому нас з Даринкою запрошували приїхати до Києва на комісію, що до вживлення їй кохлеарного імпланта фірми MED-EL. Але так як Даринка хворіла операцію довелось перенести. Приїхавши знову до Києва, лікарі дали добро на операцію. І ось 2 грудня 2010 року Дарусю прооперували.
Тривала операція 1 годину 40 хвилин, а оперував професор В.О. Шкорботук. Все пройшло добре. Через місяць, коли шви загоїлись нам імплант підключили. Нам пояснили і показали як треба займатись з Даринкою. Кожні 2-3 місяці ми їздили до Києва на настройки і заняття. Настройки проводила Шепеленко Н.В.
Ще до операції Даринка ходила в звичайний садочок, в реабілітаційний центр до логопеда і в обласну лікарню на заняття до сурдопедагога. А також займались ми вдома. Перші 1,5 роки реабілітації були дуже тяжкими. Щоденні заняття, стомлювались і ми, і Дарина. А одного разу коли ми були на настройці в Кінд-інтерслух (заняття в Києві) у Глазунової С.С. вона порадила спробувати музичну реабілітацію.
Приїхавши додому ми так і зробили, адже в нашому реабілітаційному центрі є музична реабілітація. Проводить її педагог-організатор Улезько Т.Ф., яка ще організувала клуб «Крок» для дітей з обмеженими можливостями. Де діти мають можливість виступати на сцені, показувати свої таланти. І так наша музична реабілітація перейшла в уроки музики на фортепіано. Мова та пам`ять у Дарини стала набагато кращою.
В 6 років і 10 місяців Даринка пішла в школу. Не в інтернат, куди нас всі відправляли бачивши діагноз, а в звичайну школу по місцю проживання. Взяли нас туди не з першого разу, мені довелось доводити, що Даринка може вчитись у звичайному класі. Зараз Дарусі майже 9 років, вона ходить до 3-го класу. Вчиться на відмінно. Продовжує займатися музикою та танцями. Хоче навчитися плавати.
І наші труди, заняття дають свої плоди. Даринка виступає на сцені нашого театру разом із дітками клубу «Крок».
Цього року Даринку відібрали для участі у 2 міжнародному музичному фестивалі для дітей і дорослих з порушенням слуху «Відлуння в мушлі», який відбувся 11-14 липня в м. Варшава. Дарині подобається виступати на сцені. Вона активна, наполеглива. Ми дуже вдячні вчителям, реабілітологам, всім хто нам допомагає у подоланні наших негараздів. І радимо всім батькам, які опинилися в подібній ситуації не складати рук. Адже на сьогоднішній день завдяки новим технологіям глухоту можна подолати.
